Тихо, тихо… Ранок ще дрімає,
Світ завмер в передранковій млі.
Он на небі й хмарка спочиває
І пустунчик-вітер десь приліг.
Зовсім не ворушаться листочки
На деревах; горобці мовчать,
Тихо на гілках сидять в садочку,
Щоби сон ранковий не злякать.
Ранками повітря свіже й чисте.
Навстіж відчиню вікно своє, –
Скоро сонце встане променисте, –
Прохолода ночі розтає.
Он світлішає повільно небо,
І роса з’явилась на траві…
Ранком прокидатися вже треба,
Справи денні починать нові.
Я вдихаю свіжість, насолоду
І милуюсь тихим ранком цим:
Сонце проганяє прохолоду,
Обрій вкрився сяйвом золотим.
26.07.2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496893
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2014
автор: Martsin Slavo