Звір по краю повзе,
Пожирає мою Україну.
Тіло, душу ятрить, розливає отруту гірку.
Слід кровавий несе,
Позад себе лишає руїну.
Брата з братом сварить, вивергає озлоби іскр́у.
Запалімо любов,
Із мільйонів сердець запалімо,
Щоб вона рознесла злобу звіра, мов хмари вітри.
Наші думи з оков
Блудострастя й гордині звільнімо.
Припадім до русла
Правди й честі, щоб цвітом зрости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496756
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.05.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)