Летить додолу яблунева заметіль,
Трава зелена за хвилину вбралась в біле.
Стояла яблунька немовби у фаті,
Та через день вже без фати – осиротіла.
Такий наш час: тривожний і стрімкий,
Такі ці дні – то теплі, то холодні,
Але йдемо ми в глибину весни,
Подалі від негоди і безодні.
І гарно так: дерева зацвіли,
Пухнасті хмари, начебто дерева
По небу пелюстками попливли,
Боки в них білі, білі і рожеві.
Зелене листя вирости спішить
І пнеться до тепла, як до свободи.
Важливий кожен час і кожна мить
Для дум, любові, щастя і роботи.
Іде весна, широкий в неї крок.
Спіши за нею, щоб усе успіти.
Хватай цю мить, сьогоднішній урок,
Бо з цим тобі прийдеться далі жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496737
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2014
автор: Мірошник Володимир