Ви, всі померлі, зрадили мене.
Пішли в той світ, не озирнувшись навіть.
Можливо, смуток якось та й мине,
Та це назавжди врізалося в пам'ять.
Для чого ви приходили вночі?
Для чого мучили питаннями своїми?
Бо все одно ж я вам не відповім.
Нема для цього в мене й крихти сили.
Я не люблю лишатися сама.
А, зрозумійте, з кимось - щось не можу.
Я би хотіла стати як туман
І розчинитися з ранковим сонцем.
Ну, а якщо уже начистоту,
То ви до мук цих навіть не причетні.
Я вас, померлі, зрадила, тому,
Коли пішли й мені хотілось вмерти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496710
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2014
автор: Sylvia Plath