я меншаю щоразу тут
я меншаю
я тоншаю міжліддям у землі
осіли духи добрі й злі на вежах
і кров блищить на жовтому іклі
і до осердя тридцять срібняків і втеча
мотузка шепче вуху колиса
а вечір розкарбовує всі речі
і розперезує всі проти й за
лягають подихи вогнем у хлібі
такі потріскані й крихкі як страх
кістки тремтять від гулу в дримбі мідній
і змінність мочить коси у вітрах
і смертність перевтілює центричність
і пеленає горне загорта
і вічність що ж звичайна вічність
невистигла прозора теплота
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496688
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2014
автор: ЮХИМ