Я смакую плоди молодої ожини –
журавлиного літа солодку росу,
я вплітаю троянди у коси дружини,
зі щоки витираю щасливу сльозу.
[i]Приспів:[/i]
[i]Ожиновий рай біля річки кохання,
багряна зоря – незапам’ятна мить –
і тільки верба ніжно так шелестить,
і тільки верба ніжно так шелестить:
“Кохай,.. кохай,.. кохай...
Кохай,.. кохай,.. кохай...” –
Кохай... Вік живи – вік кохай![/i]
Тихо плине вода, щоб родила ожина,
достигала під сонцем, вела нас у рай!
І життя – як ріка, якщо люба дружина
неповторно щодня повторяє “Кохай…”
[i]Приспів.[/i]
Я живу, я люблю, і так хочу я жити! –
Переспівує пісню мою соловей:
діаманти землі – наші вірні дружини –
золоті матері наших милих дітей!
[i]Приспів.[/i]
Створено:30.06 -8.07. 2007 року
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496649
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2014
автор: Т. Василько