Блакитне небо… Сонячний світанок,
Голубить ніжно теплий вітерець…
Я з посмішкою зустрічаю ранок –
Турботи всі звелися нанівець.
Роса мізерна сяє веселково,
Пташки піснями зустрічають день.
І ця мені мелодія казкова
Миліша від улюблених пісень.
На вітах весело тріпоче листя,
Розправили рослини пелюстки.
Повітря ранком тепле, свіже й чисте…
Пливуть за вітром швидко десь хмарки…
А в полудень, як сонце у зеніті
Й життя немилосердно палить суть,
Таке жарке й задушливе повітря –
Зів’яли квіти, що в саду ростуть.
Та раптом хмара затулила сонце,
І темно стало, наче світ погас.
Вже й видно спалах блискавки в віконці –
Слізьми гроза на землю полилась.
Яка ж ця милість від природи вчасна!
Немає більш до суму вороття,
Бо, попри все, життя таке прекрасне –
Я п’ю і упиваюся життям!
03.06.2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496600
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2014
автор: Martsin Slavo