Ненависті чашу наповнив сповна,
не буду чекати - вип'ю до дна.
Розлилася по венах люта жага,
наповнила серце - стала п'янка.
Не проси поступитись, бо горда душа,
натягнулась ще дужче й порвалась струна.
Зруйнував все що було - того вже нема
й ненависть гостріша ніж лезо ножа.
Вона розриває мене на шматки
і так непокірно зажимає в тиски.
Обмежив реальність - її не було!
Пристрасть, кохання - вже давно загуло!
Не трапляйся на очі, не хочу тебе,
а ні чути , ні бачити - я тепер не твоє.
Не твоє я кохання, не твоя душа,
а тим більше бажання - не для тебе, не я!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496545
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2014
автор: Світлана Логин