Не вір в оцю напівзрадливу тишу –
Її неспокій перевіяв, як зерно.
І знову час три крапкою напише,
Бо так віками, інше – не дано.
Ти вірив зорям. Знову, як востаннє,
Летів крізь ніч, щоб снитися мені…
І завмирали вкотре від метання
Холодні пальці січня на вікні.
А далі все було старе, як пісня,
Лиш кожен проспівав її, як зміг.
Я вимрію тебе, і якнайбільше,
Хай навіть осінь ступить на поріг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496406
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2014
автор: Леся Shmigelska