Ну що поробиш? Знову розлетілись...
Холодний поцілунок на вустах.
Невже помилка, що колись зустрілись?
Мурашками по тілу повзе страх.
Душа не розуміє те, що сталось.
Летить до тебе біль утамувать.
Кохання врятувати сподівалась.
Бажала ще у нім розкошувать.
А тіло без душі саме страждає...
Як жити в самоті, у пустоті?
Це для душі тебе так не хватає.
Вона так звикла жить у доброті.
Це стрес для неї, знову сподівання.
Нащо такі турботи для душі?
Було ж, як в сні, таке зачарування!
Яка ж причина? Знову ми чужі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496349
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2014
автор: Н-А-Д-І-Я