Я не вірю в кохання - забутих сердець забагАнку!
Розкажіть-но цю казочку іншому дурню, колись...
А по ящику - тільки цвітіння магнолій і танки...
І чому це до крові закушені губи, дивись?!
Я такий недовірливий... Золото?! Ні! Феросплави!
Бо тоді... Бо тоді,як би це поніжніше сказать,
Моє серце, що в грудях противиться голосу мляво,
Не пробити Амуру свинцевими "п"ять, сорок п"ять"...
До футляру закинь цю набридливу, ріжучу скрипку,
Хай до іншої там перебуде якоїсь пори!
Помолися святим, що сховали заплакані лики...
Твій літак. Ще встигаєш... Кохання своє забери!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496233
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.05.2014
автор: Віктор Банар