Закинута стара хатина,
Забиті вікна - лобода,
І необірвана калина,
В криниці згіркнувша вода…
А хтось,колись пив із криниці,
Малеча гралась у дворі,
Навкруг росли поля пшениці,
Виднілись в річці ятері.
Сусіди йшли, лунала пісня,
Пилась чарчина за столом
І хоч було часами пізно,
Проте не спало все село.
Роки пройшли і нині хата,
Неначе згадує когось,
Нема батьків, сестер, ні брата…
Життя чомусь перевелось…
Щоб не казали люди нині,
Проте печаль мене взяла…
Чому на світі без родини,
Пустує хата край села?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496075
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2014
автор: Віталій Назарук