Я не помер сьогодні і тоді,
Коли мене топила у воді
Пустель душевно-тепла спрага.
Й коли укрилась снігом Прага,
Я навіть більше ще було ожив.
Під ковдрою зимово-білих див
Сховалась спека мого тіла.
І місто вбити не хотіло...
Я не помру і від застуди,
Що нею так хворіють люди.
Загину швидше я від кулі
Твоєї розвідки в Стамбулі.
Чи задихнуся у волоссі,
Що зібране, немов колосся.
А як немає зовсім в тебе куль,
То шанси вижити помнож на нуль...
30.04.2014
Х.Ч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496054
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2014
автор: Микита Баян