Не родина – комашник,
Що тут говорити,
За всіх їсти Петрик звик,
Набридло годити.
Їв за маму, не крутивсь,
Бо вона єдина,
А за тата подавивсь,
Аж тріщала спина.
За бабусю, дідуся,
Слізьми гірко вмився,
Тут родина ще не вся,
Дядько нагодився.
Допекли, ввірвавсь терпець,
Хоч всі і рідня,
Дуля всьому тут кінець,
Петрик не свиня.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/674-petrikova-istoriya.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496023
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2014
автор: Антоніна Грицаюк