Щодня з телеекранів,
Попри заборону санітарів,
Ми споглядаємо путікантро́пську міну,
Що прагне вбити тво́ю й мо́ю Україну.
Але не можна вбити те, що вічне,
Хто б ти не був, затя́м!
Ми безладу поставили імпічмент,
Але допомогти зхотілося "братам"...
Сім'ю слов'янську нам не збудувати,
Бо ми за волю, а "брати" за власні грати.
Не виграти їм з їхнім вмінням воювати,
Бо окрім вміння, треба мати за що воювати...
За гроші армія не схоче помирати,
В нас на кону майбутнє і за спи́нами рідня...
Невже так людям хочеться вбивати?
Тоді коли в житті часом не вистачає дня...
Ну що, москалики, продали свою совість?
Ідея Путіна повела вас до бою?
Навіщо поховали власну гордість?!
Ну що ж... Як хочете.. А ми міняємо набої!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496013
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.04.2014
автор: Замріяна...♫