Привіт Дід Мороз!
Я щороку тобі пишу. Можливо ти мого саме листа і не читаєш, можливо не встигаєш (тобі ж-бо вся малеча світу пише), а може твої помічники гноми такі листи як мій відкладають до коробки із написом „пусті бажання” (себто нематеріальні)...всяке буває. Не втрачаю надії.
Я не хочу багато і тому не прошу. Я знаю, який ти заклопотаний, і може немає в тебе відпусток, вихідних (навіть влітку) так як ти цілком віддався індустрії, яка забезпечує існування ДИТИНСТВА. Милий, старенький, дідусю, я тебе так прошу...подаруй мені шматочок того дитинства! Подаруй. Хіба так багато? Хіба важко? Я так не хочу дорослішати!!! Бо ж чим далі тим гірше. Все змінюється, якісь обов’язки зявляються, самій усе вирішувати, за щось відповідати, усе контролювати, обмірковувати.........я не хочу дорослішати! Принаймі можна ще хоч трохи побути тією безтурботною малючкою, якою ти мене памятаєш? (ой, навіть не пригадаю, коли я востаннє тебе бачила?!).
А ще (ну якщо тобі легше виконати щось матеріальне), то я від недавніх пір мрію про вертоліт . Може трохи і не скромно, але...розумієш, дорогенький, я завжди запізнююся чи то в універ, чи то на роботу! Вже не вистачає тієї півтори години ( стільки я витрачаю на дорогу до універу)!!! На дорогах безкінечні пробки, тягнучки і т.п. ну ти й сам все те бачиш згори. То я все обміркувала і вирішила, що вертоліт буде в самий раз. Тільки розумієш, в чому тут справа? Гм...мабуть моєї стипендії не вистачить на бензин (чи на чому там він має літати)..І я дещо придумала! Мені потрібен вертоліт на КОМПОТІ! Так, саме на компоті. Я вмію його варити – рецепт невибагливий, інгрідієнти завжди можна дістати. І зрештою все буде добре, я з користю використовуватиму твій подарунок. Обіцяю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=49595
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.12.2007
автор: КАПЕЦЦ