Весняне небо бачило усе:
шедеври всі полотен оживали...
Природа-майстер мить копіювала,
І зорям викидала у 3D.
П'яніло небо, п'ючи квітів хміль,
Стирало роси-піт промінням сонця...
І падало в озер.обійми. Донця
Цілуючи їх...Що йому глибінь?
Весняне небо бачило усе:
Палкі обійми і самотні душі...
Чому ж одвічна неба правда суща
Кров, мов сльозу, втирає із плачем...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495907
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2014
автор: zazemlena