Вона рятувала мене завжди.
Від смутку.
Від меланхолії.
Вона знала всі мої душевні ходи.
Ходила моїми долонями, по лінії долі.
Стрічалась мені на шляху.
Оволоділа.
Вона награвала пісню сумну.
Сповняла думки.
Творила ідею.
6 струн.
Звук.
Простір.
Заповнився прекрасним.
Раптово настав час,
І їй важче утішати.
Заставляє переставляти пальці ладками.
Посміхаючись не здаватись.
Вона знає,про мене, більше ніж ви,
Могли б про кого-небудь знати.
Вона знає мене, і що в мені лікувати.
17.01.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495823
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2014
автор: Іванка Костів