Я залишив свої очі на чистому папері
Для тих, хто ніколи не постукає у двері
І лишив долоні в електронному конверті
Для тих, хто чекає самотньої смерті
Тих, хто падає на сталеві пелюстки
Хто відводить блискавку від мостів
І перетворює кам’яні вівтарі на друзки
Хоч і опинятися там не хотів
Знову чиїсь сльози омивать дахи вулиць
Вулиць, на яких загубився прибулець
І з жахом переконується знову і знову
Що ніхто не розуміє його мову
Коротких рядків обірваний порив
Дозволив дізнатись, про що я говорив
Людям, які уже не вимовляють моє ім’я
А мені б знайти поміж них, де є я
Я той, що залишив свої очі на чистому папері
Для тих, хто ніколи не постукає у двері
І лишив долоні в електронному конверті
Для тих, хто чекає самотньої смерті
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495758
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.04.2014
автор: ura0701