Споришеву стежину вкрили ранішні роси,
Перші промені сонця затулили хмарки,
По стежині додому біжить дівчина боса,
Бо кохання із милим їй далося взнаки…
В’ється стежка знайома, обпікає росою,
Зірка ранішня в небі теж втікає кудись,
Свої губи вишневі витирає косою,
Щоби щічки рум’яні вогнем не взялись…
Сон блукає по хаті, ще батьки не проснулись,
Тихо двері відкрила і лягла в чім була,
І коли, в теплім ліжку, вона все зрозуміла,
То пішла знову кругом, як в гаю, голова…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495639
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2014
автор: Віталій Назарук