Не встигли дзвони поминальні віддзвеніти
І сльози скапати за вбитими синами,
Як знову горе – рвуть Вкраїну рідні діти,
Яким сусіди злі рідніші є від Мами.
І плаче мир, на нього дуло автоматне
Так хижо дивиться, і холодом відѓонить.
Зігнулось дерево квітуче і ошатне,
Скривилось сонце, болем в скронях кров стуѓонить.
Що із країною? Звідќіль оця дуальність?
Може, це марево якесь? Я в сні, у комі?
Вмикаю комп і телевізор. Це реальність.
Війна запалює іскру. Душа на зломі.
О, Боже, дай усе це винести, не впасти.
Набратись мудрості ясної в Тебе, сили.
Рятуй народ мій, Україну від напасті.
Розчисти зло, котре підступно натрусили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495597
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.04.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)