Весняна заметіль, чарівна заметіль!
Заміта білий світ пелюстками.
Спів і щебет невпинно дзвенить звідусіль,
Наче з неба, ці фуги і гами.
Свої вікна відкрий, свою душу відкрий
Ти назустріч весні та коханню,
І послухай цей світ, неповторно-дзвінкий,
Ти сприйми його, наче востаннє.
А які голубі, осяйні небеса!
Салютують свічками каштани.
Це свята, невимовна і чиста краса!
Ти на неї поглянь, як востаннє.
Зеленіє і квітне, і світиться все,
Завмирає в хмільному чеканні...
Скільки весен ще доля тобі принесе?
То ж, радій кожен день, як востаннє!
Щастя жити, що випало саме тобі,
Розкіш дружби та диво кохання!
Не втрачай ні хвилини в злобі, чи в журбі,
І живи, наче справді, востаннє!
2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495526
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 28.04.2014
автор: Ніла Волкова