Коли ти зачинив двері - миттю війнуло холодом,
Таким морозяним вітром, який пробрав мене до кісток
Я не промовила жодного слова, намагалась стримуватись,
Щоб не належати до них - всіх інших "твоїх жінок".
І вже не було лячно, що втратила, не було боляче що не прийдеш
я любила небо коли було матовим, любила щастя, коли безмеж
Не повертайся більше до мене, не хочу бачити, та прийдеш
Говоритемеш щоб я пробачила , що мені радість ти повернеш.
Душа рватиметься щоб повірити, а мозок говоритиме , що не права
я намагатимусь знов повірити, та розчаруюсь в собі сама.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495477
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2014
автор: Іванка Костів