не чіпайте мене, не діліть - все одно не скорюсь
і, як схилена гілка зламаюсь від тяжкості плоду.
я за кожного з вас навколішки вірно молюсь,
ваші болі всотаю, як корені воду.
не чіпайте мене, із землі не підводьте, не треба,
не торкайтесь обличчя мого і долонь -
я ж бо вища від вас і руками до неба
я дістану, як крил дістається вогонь.
я забуду про вашої зради печаль..
я забуду.. забуду..за..буду..
мені кожного, діти мої, із вас жаль..
хоч й ввігнали ножа в мої груди.
я за вами стоятиму гордо одна,
я за кожним триматиму руку
і цю чашу отрути вип'ю додна,
і дітей своїх винесу муку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495406
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2014
автор: Валіко Коробкадзе