Мій гордий нарцисе, володарю рим і метафор!
У дзеркалі віршів любов ти неволиш пером.
А душі стікають у твій позолочений фарфор.
І дзвінко сміється, пускаючи стріли, Ерот.
Твій погляд лукавий собі ж задивився у вічі.
Поглянь же на небо – там потяги юності мчать,
Там нудиться в черзі чиясь нерозгадана вічність,
Щоб стати твоєю, спинивши розхристаний час.
У тебе у ліжку дрімають покинуті музи,
А ти все мандруєш країнами дивних ідей.
Ти ситий життям, та шукаєш засушений кусень.
Бо пишна самотність людину не втішить ніде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495151
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2014
автор: Лілія Ніколаєнко