Чорна біль Україну накрила
І ніхто не зарадить її.
Боже наш дай нам вижити силу
Не пали діток в білім вогні.
Вже не раз нашу матір терзали.
Боже наш, ти був з нею завжди,
Подивись,ще горять її рани.
Змилуйсь Боже і землю спаси.
Чуєш,плачуть отруєні діти?
Чуєш ,стогнуть в сльозах матері.
Їм би сонцю і небу радіти,
Біла смерть не щадить юність їх.
Не загинув ще спомин страшенний
Хіросіми у атомнім тлі.
Люди в муках вмирали скажених,
і загинуло все в тій землі.
Сто журавликів линуть до неба
Порятунку у Бога блага.
Буду Боже молитись до тебе ,
Подаруй ще хоч шанс на життя.
Боже,буду до смерті молитись,
Поверни нам той сміх малюків,
Щоб ніколи у атомі більше
Ні один Божий край не згорів.
26.04.1988 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495109
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.04.2014
автор: леся квіт