Хизувалась яблуня красою
Перед вітром,гілочки схиля.
У вікно,як в дзеркало вдивлялась
І не знала,що не вічна та краса.
Вітер також захотів по хизувати,
Обірвав із яблуні той цвіт,
Залишилась яблуня ридати
І не милий став їй цілий світ.
Білий цвіт, було її натхнення,
А у стовбурі гуділа пустота.
Так бува ,коли краса із – зовні,
А душа засмічена й пуста.
25.04.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495058
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.04.2014
автор: леся квіт