Конвалій ніжний
дотик до душі...
Сполохані,
Колись забуті всує
Враз оживуть
Мрій наших спориші,
Зозулями час інший
Нам рахують.
Конвалій ніжних
дотик до душі...
І затремтять, мов роси,
В серці мрії...
Роки ховаються
У тінь спогад- плющів.
Це диво справді:
Мрії не старіють -
Конвалій ніжний
дотик до душі...
Винити їх у чомусь -
марна справа...
Їх лиш омиють
Сліз наших дощі...
Сліз, у яких живе
одвічна правда...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495051
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2014
автор: zazemlena