Я і не знала, що твій біль
стискав і серце, й душу пресом,
терзав бажань шалений хміль... –
і танув у обіймах стресів.
Ти стільки літ ховав жагу
в таємних мріях сокровенних,
вслухався в сміх, слова, ходу,
вже й без надії на взаємність.
Мене з тобою не було,
бо з іншим я літала в парі.
Ховав ти розпач свій в зело́,
я – своє щастя аж за хмари.
О, як болить душа моя
за тебе! В мене муж, родина.
Ти – однолюб, така ж і я,
а в них любов – одна-єдина.
То ж, попри заборони, ждав...
Зарубок на душі чимало.
Ти все життя любов плекав –
я ж тобі доленьку зламала.
Вину за це довік нести...
Пробач, мій друже!
І прости...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2014
автор: Світлана Моренець