Я шукаю себе...
Як пташенятко шукає гніздо, із якого упало.
Все питаю себе:
ЧогО багато мені?.. А чого завжди мало?..
Хочу знати я...
Чи буває щастя людське безмежне?
Бо все манить мрія...
А з мріями треба буть обережним...
В чому щастя суть?
У коханні?.. У вірі?.. Чи може в сім'ї?
Куди люди йдуть?
Шукаючи місце своє на землі...
Та й чи є воно?..
Кажуть, бідним родився, таким і помреш.
Кому що дано.
Сам свій хрест несеш...
А кохання це...
Все тремтиш над ним, все лелієш...
А не те слівце...
Зачинитися десь наодинці волієш.
І душа тріпоче...
Може справа якраз тільки в ній?
Ну чого ще хоче?
Не пояснить незряча глухій...
Ось такі діла.
Філософія вабить, та стомлює дуже.
Куди я забрела?..
Поможи, підгадай мені, друже...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494992
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.04.2014
автор: Богданочка