У танці змореного сонця,
В обіймах чарівних Карпат,
Стоїть дівчина край віконця
І чує гучний спів гармат.
Співають люди у окопах,
Із піснею біжать у бій,
За свою землю, за свободу,
За своїх любих матерів!
Здобули смертю собі славу,
Хоча й не прагнули її.
Поставили життя на карту,
Щоб були вільні їх сини.
І чорним небо затягнулось,
І впало проливним дощем,
І стало любо, досить любо!
То плакав Бог, гірким плачем.
І буде сонце у кінці
Світити піснею для них,
Горіти спомином за всіх,
Хто не продав братів своїх.
І падуть в полі вороги,
Немов підкошені снопи,
А пісня слави на віки
Лунатиме...
А в голові стоять думки...
І бачать сни вони...
Вони...
Ті, що сплять...
12 жовтня, 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494989
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2014
автор: Ессай