Оте, що мріє

Такі,    як  є,  свою  займаймо    нішу.
Чужу  стезю  чужим  судилось  йти.  
Хай  у  житті  очікує    найгірше,  -
Не  залишаймо    простору  мети.
В  координатах  обраної  долі
Ще  ікс  та  ігрек  освіжають  сенс,
І  хай  земне  вивітрює  поволі,
Небесне  краще  віра  нам  несе.      
Із  крутизни  парабол  і  гіпербол  
Як  не  тримайся,  а  зірвешся  вниз,
Проте  воскресне  тільки  те,  що    вмерло,
Оте,  що  мріє  про  небесний  приз.

25.04.14.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494923
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2014
автор: Рідний