Засвітили лампадки каштани,
Реквієм тихо вони шелестять.
Вас мало залишилось ветерани…
Вічним покликом рани болять.
Хтось історію вже забуває,
Ну а інший тиранить її.
Та мільйони сердець розтерзали
Ті військові задимлені дні.
Десь політики вправно складали
Лабіринти і ребуси свої,
Та народ умирав не за славу,
А за дім і Вітчизну святую.
Хтось на шальки терезів поставив
Перемогу у крові і поті,
Та не стихнуть фантомнії рани
У свідомості наших народів.
Не затулюйте очі завчасно,
Обеліскам живим - ветеранам,
Не закопуйте пам'ять народну,
Щоб не виросли нові тирани.
Хто поліг за свободу і волю,
І колись і в епоху сучасну,
Не топчіть їх зруйновану долю,
Щоб самим не згоріти дочасно.
Мерехтять в тихім смутку лампадки
На ошатних розлогих каштанах,
Сльози котять на землю украдкою,
В сивочолих,слабких ветеранів.
24.04.2014р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494886
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.04.2014
автор: леся квіт