Відчуваючи тишу...
В руках — тихе тління.
Ми помножимо час,
ми розмножимо мить.
Поховаємо сором
у парку Знесіння.
Ми минемо.
Із вітром це літо згорить.
Ми сховаємось там,
де в безмежнім чеканні
проминули роки,
проминули світи.
Бо дороги до завтра,
одвік нездоланні,
поринаючи в небо,
так важко знайти.
Ми минемо.
А вітер в сутужнім зітханні
пробачатиме зраду,
снуватиме знов
на прощання мереживо.
Клаптики ткАні
нам до зоряних снів
транспортують любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494861
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2014
автор: TobiRa