Яке ж дитинство те було солодке!
Віночок плетений із мрій, казок...
Не знав ні диму, ні чарчини "водки".
Потік чудесних в голові думок...
Яке ж дитинство те було наївне!
Із вірою в снігурочок, у фей...
Уяву мали на високім рівні,
І аж мільйон незвіданих ідей.
Яке ж дитинство те було моральне!
За руки взявшись, береглись від "брил".
Зробивши зло конкретне чи загальне,
Боялись, що залишимось без крил.
Ми всі дружили, щиро обіймались,
Не так як зараз зграйки "чуваків".
Навіщо ж ми тоді правдиво кля́лись,
Що проживем без схрещених мечів?
©Діана Лакрімова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494856
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.04.2014
автор: Діана Лакрімова