місто ховає тебе в одній із кишень будинку
самотній затишок відлюдькуватого Бродського
все що маєш це невгамовний дощ за вікном і поламаний зонтик
згорнений у сувій ніжності..
коли здавалося все що можна було втратити втрачено
раптом так невимушено і легко дихається
і рибина у грудях ніби в акваріумі
плещеться та вистрибує
із води що навчилась плакати
ще не зумівши стати солоною..
вітер колише фіранки і вистукує по підвіконню
пальцями..
просто вчасно треба зізнатись що найтяжча брехня
коли обманюєш самого себе
залишається звичка із якою необхідно розстатись
бо невзаємна любов шкодить серцево-судинній системі..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494854
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2014
автор: Майя Грозова