Лускою білих риб устелена земля...
Вони своє відплавали у хмарах.
Несе з вітрами сни в заквітчані поля
І зорі - мов перлини на тіарах.
Чекаємо новин... Дощу чекає лан...
В ВалгАллу хто одержить перший візу?!
Минуле у смітник... Майбутнє, мов туман...
І замість карт гадаємо по гільзах.
Надіємося знов на справедливий суд.
О, Господи! Звертаємось до тебе!...
Ми гостримо шаблІ. Такі от справи тут,
Де жовтий лан цілує синє небо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494834
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.04.2014
автор: Віктор Банар