Немов у храм, іду у ліс зелений,
Душа підноситься і щедро втіху п`є.
Її краса наповнює натхненням,
Шаленство свіжості і запахів п`янке.
Тут трав м`яка прослалася перина,
Сплелись полин, і м`ята, й деревій.
Верба схилилась в річку швидкоплинну
І ронить сльози з-під вологих вій.
Птахів і коників - завзятих вокалістів -
Змагання голосисте цілоденне
Мене вражає, хоч для цих солістів
І їхній спів, і все навкруг - буденне.
Для них буденне, а для мене - ні,
Для мене ліс - це свято, це - причастя.
Заходжу в ліс - думки мої хмільні,
Заходжу в ліс - і поринаю в щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494798
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2014
автор: Ірина Хміль