Посестро Карпат, – ой шуми, ялице!
Та під вітром буйним ти не гнися,
зеленіє хай же твоя сиза глиця,
тільки вітру злому – не корися!
Не все золото, що блищить на сонці,
та все золото, що любе серцю,
і без нього навіть світла думка сохне,
все тьмяніє, душа в тілі терпне.
А моєму серцю ти, ялице, люба,
бо в тобі є радість й смута горда –
ой шуми, ялице, на потіху людям,
та й допоки сонце світить в горах!
Створено 27,28. 08. 2005 року. (St. ~19:00, fin. 05:40), м. Львів
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. ІV. Дрогобич: "Коло", 2006. – С. 21.
[i]Музика Василя Сторонського[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494778
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2014
автор: Т. Василько