В нічному небі запалали зорі,
Останнє світло гасне по хатках.
Старезний Дідуган іде поволі,
Несе Дрімоту й Сон в своїх руках.
Із палицею чарівною і неспішно
Ступає тихим кроком по землі.
Кремезний, волохатий і потішний
Ховається в нічній імлі.
У кожну хату, де є діти, заглядає
І сипле Сон із лагідних долонь.
І стомлена малеча поринає
В солодкий, чарівний полон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494723
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2014
автор: Оксана Бакуменко