Кипить мов вир нестримна лють –
Слова сумбурні, без любові.
На скелі правду розіпнуть -
В тумані зникне на півслові.
Ніщо ж не визріє уже -
Бо не росте зерно у смутку.
Слова лиш пам'ять збереже -
Вони й залишаться в здобутку…
Чи буде біль, як запал втих?
Та десь сховався миша-спокій.
І серед слів отих рясних,
Причина - вже забуті кроки.
5.01.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494655
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2014
автор: Андрій Пульсар