Вчора довго спостерігав за метеликом.То був звичайний сонцевик.Цьогорічна рання весна розігріла місце його зимівлі-цвілий темний підвал або ж щось схоже на те.
Тендітні,оповиті п*янкою вуаллю сну крильця,пливли назустріч теплому вітру і чомусь новому.Неможливо було відвести очей від такого легкого,такого невимушеного польоту,від,здавалося,таких простих та водночас неймовірних рухів.Його політ - все його життя.
Він не знав,що чекає на нього завтра.Для нього існувало тільки сьогодні.Якщо сказати правду,в той момент я йому заздрив.
І коли я поділився своїми роздумами та спостереженнями зі знайомим,то почув лише:
- Чому заздрити?Йому ж гаплик скоро.
Але після секундної паузи гордо відповів:
- Нехай.Та злетів він вище за нас...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494653
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2014
автор: Ендрю Мітін