Людина приречена на волю!
Приречена сконати вік з душою,
Що в небо відлітає назавжди.
Чиста, як краплина той води,
Що скелю горду розсікає.
По секунді вік збігає
І нам відведене життя.
Забудьте про мольби і каяття.
В своїх руках тримайте долю.
У серці бережіть же волю
І вам у Рай дорогу встелять.
Чорні ж млини не перемелять
Той діамант, що є свобода.
Така ж то наша ся природа,
Ми відчуваєм Бога в полі.
В неволі ся душа сконає.
Як вид людина вимирає,
А серце тягнеться до волі.
І не біда, що босі-голі;
І не біда, що ми під катом.
Легенько перехрестим матом
І далі свою путь вести
До Бога, не до темноти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494593
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2014
автор: Сашко Ткаченко