Пинали душу хто чим тільки міг,
Коханням навіть гамселили зверху.
Казали,що зірки кинуть до ніг,
А болю напихали аж доверху.
Пинали душу,думали-жива.
Та мертвою вона по світу ходить.
Підтримує журба і самота,
І вітер по стежкам дощовим водить.
Пинали душу,наче в килимок
Обтерли ноги,плюнули словами.
Водою заморожений замок
На її голе тіло одягали.
Пинали душу хто чим тільки знав.
Душа душі не має.Не боліло.
Не дихає...Ніхто не заридав...
Душа душі не має...Сліпе тіло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494589
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2014
автор: Відочка Вансель