– Чи зорі плачуть? В чому сліз причина?
І що змогло так розтривожить їх?
На тлі нічному зірка, як мачина.
І зорі плачуть. Просто сміх.
– Це нісенітниця!
– Але таки хтось бачив?!
Ще й може сльози зоряні ловив в долоні.
Можливо зрозумів, що знак Небес той значив
Та ще й попробував на смак:
Солодкі чи солоні.
– Невдалий жарт.
– Повір! Повір! Їй-Богу!
У травах росяних я ранками ходила.
Це були сльози, що зоря зронила,
А я втоптала босоніж дорогу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494586
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.04.2014
автор: Едельвейс137