АНЕКСІЯ

АНЕКСІЯ

Два  брати  -  завжди  разом,  не  розлий  вода.  
Росли  мов  пагони  з  одного  деревця  
На  двох  єдина  радість  і  одна  біда    
І  навіть  одяг  шили  в  одного  кравця  

Вони  росли,  разом  ходили  в  дитсадок  
І  іграшки  були  одні  і  спільні  мрії  
Батьки  їх  разом  навіть  ставили  в  куток    
Вони  противились  разом  одній  стихії.    

Щоправда  в  школі  трохи  стежка  пішла  в  бік      
Один  подався  у  змагання  і  у  спорт  
А  інший  вдома  працював  із  року  в  рік  
Хотів  створити  для  обох  братів  комфорт.  

Та  все  ж  дарма  що  різні  були  плани  
Вони  одначе  були  разом  у  біді  
І  один-одного  постійно  захищали  
У  помислах  своїх  були  завжди  тверді.  

Але  життя  минало,  далі  йшли  роки.    
Їх  повозила  доля  по  усьому  світу  
Вони  окріпли,  справжні  вже  чоловіки  
Життєвий  досвід  є  і  практика  й  освіта.  

Батьки  старались  збудували  два  будинки,  
Щоб  родичалися,  у  них  єдина  кров.  
І  якщо  вільна  в  когось  зявиться  хвилинка  
То  проявлятимуть  свою  стару  любов.  

Та  батько  на  одному  святі  подобрів  
І  вирішив  допомогти  своєму  сину  
Сарай  старий  віддав  одному  із  братів,  
Котрий  бідніший  трохи  був  на  ту  годину.  

Пройшли  роки  та  інший  брат  все  ж  не  змирився  
"Ну  що  що  я  багатший  -  це  ж  і  мій  сарай.  
Я  теж  колись  у  ньому  добре  потрудився"  
Поки  по  доброму  кажу  мені  віддай".  

Так,  спортом  він  займався  і  сильніший  брата  
Та  в  іншого  чомусь  не  піднялась  рука    
Як  можна  про  дитинство  спільне  забувати.  
Лише  сусідів  менший  брат  скоріш  гука  

"Молю,  Будь  ласка,  поясніть  йому,  благаю,  
Бо  вріпився,  чомусь,  й  не  слухає  мене  
Його  всім  серцем  я  люблю  і  поважаю  
Єдиний  рідний  брат,  він  все  що  в  мене  є."  

Сусіди  спробували,  але  все  це  марно  
Закон  також  мовчить  не  вирішить  цього  
Отак  по-справжньому  нахабно  і  вульгарно  
Спустилась  братська  дружба  і  любов  на  дно...  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494560
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2014
автор: Собко Вадим