...усе що ти міг би втратити - втрачено
відлига прийшла раптово і непомітно
як добре що можна все ще чути та бачити
як крізь пальці сиплеться пісок та світло
тут тобі сниться спокій що має лице Богородиці
і не було нічого ріднішого за ці муки
а час наточує терпіння немов ножиці
а потім ріже ними думки та руки...
сніг ляже на плечі мов руки жіночі
скислим молоком із очей проллється відчай
живи забувши про календар неначе це звичай
адже час - найпотаємніший та найхитріший слідчий...
повітря що навколо нас живе своїм особистим простором
води дощу омивають йому очі
як хочеться часом бути комусь докором
ще й досі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494476
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2014
автор: Poetka