Чомусь мовчать твої вуста,
Мовчать напевно неспроста,
Як заспівають пісню знов,
Тоді відродиться любов…
Бо час настав, вже на дворі,
Всю ніч співають солов’ї,
А ранній яблуневий цвіт,
Нас забере у свій політ…
Над лугом стелиться туман,
Летять хмарки під тихий вітер,
Коханням знову б’є фонтан,
І стелить пелюстковий витвір…
Сади буяють в білизні,
Таке буває навесні,
А солов’ї співають аж до рання,
Гасне зоря,
Сріблить роса,
Між яблунь сховане кохання.
Почув я пісню з вуст твоїх,
Палкі слова і ніжний сміх,
І відродилася любов,
Твої вуста шепочуть знов…
Палкі слова злітають ввись,
Таке було давно – колись,
Кохання дочекався знов,
Любов, любов - прийшла любов…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494343
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2014
автор: Віталій Назарук