КРОВ МОЯ Україна.
Так Бог звелів! То вже по тому бути
нехай земля палає у вогні
а смерть шука свіжоубиті трупи
і лиє дощ солоними слізьми.
нехай палає, тліти ж бо замало
замало горя, для одной землі
як від причалу мати проводжала
тепер уже ворожі краблі.
я думав з нами мертві говорять
волають, стогнуть убієнні душі
із неба білим голубом летять
щоби пітьму на пагорбі порушить
я думав що запитують У НАС
чи в добрУ МИТЬ, чи то в лиху годину
яК ми дали роздерти УКРАЇНУ
ВОНИ Ж БО ЇЙ ПОЛИШИЛИ НА НАС.
А ЩО Я МАЮ ЇМ ВІДПОВІСТИ
СКАЗАТИ ЩО БРАТИ ДО НАС ПРИПХАЛИСЬ
І ТЕ ЩО НАС ВБИВАЮТЬ - ТО ЗДАВАЛОСЬ
І ЩО З ЗЕМЛІ РІДНОЇ - МАЄМО ПІТИ.
А ЯК СПИТАЮТЬ МЕНЕ, ПРО МУЖІВ
ЩО МАЮТЬ БОРОНИТИ НАШУ ВОЛЮ
І КОЗАКІВ, ЩО НЕ ЗГАНЬБИЛИ ДОЛЮ
ТО ЇМ ЗБРЕШУ ЩО НИ ПІШЛИ У ХЛІВ.
ПОМРЕ УСЕ, І СЛАВА І ГАНЬБА
НІХТО І НЕ ЗГАДАЄ ЗА СТОЛІТТЯ
ЯК МИ ЗЛЯКАЛИСЬ БОЮ В ЛИХОЛІТТЯ
І В СЛАВНИЙ КРАЙ ПРИЙДЕ НАВІК ЖУРБА.
ЗЕМЛЯ ПОЧЕРВОНІЄ коло ніг
ЧЕРВОНИМ СТАНЕ НАШЕ ЖОВТЕ ЖИТО
вКРАЇНО - КРОВ МОЯ! БЕЗ ТЕБЕ НАМ НЕ ЖИТИ
і ти помреш, бо врятувать не встиг.
я думав з нами мертві говорять
та придився ж бо до власної оселі
то буде цвинтар, якщо не повстать
Вони живі, а ми ж бо всі померлі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494312
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.04.2014
автор: Сумний Кіт