Вже 10-ий день стояла жахлива задуха, місто нагадувало своерідний анти-едем на землі, повітря залазило в груди пекучим зміем. Вільям присів у затінку кронистого дуба, затиснувши цигарку між зубами, перехожі могли подумати, що той намагаеться розжувати іі, чого чоловік таки добився. Наівшись вдосталь тютюну , Вілл витягнув з кишені шмат паперу і стиснувши кулак, перечитав заново. Дивно, якби три дні назад йому хтось сказав, що таке може статись, Вільям помахав би тому рукою бажаючи щасливоі дороги до психітра. Його розмірене життя, час від часу розбавляв віскі і дівчата, і все, чоловік був сама собі хазяін...
Клятий лист пронизував розум, ламав ребра, вивертаючи назовні легені..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494040
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2014
автор: Марамі